Анкета учасника конкурсу

«Вчитель року»

Прізвище, ім’я, по батькові       Броцька Інна Володимирівна

Рік народження                           1969 рік   

Повна назва навчального           Виноградненська  загальоосвітня

закаладу, в якому працює            школа I – II ступенів
Коли і який навчальний             1995 рік; Горлівський           державний                   

заклад закінчив                           педагогічний  інститут

                                                      іноземних мов ім. Н.К. Крупської

Загальний педагогічний стаж     22 роки

Стаж за фахом номінації             9 років

конкурсу

Категорія за результатами          вища категорія

атестації

Звання                                           -

Нагороди                                     Грамота районного відділу освіти,

                                                      подяки. 

Характеристика

                                                                    Броцької Інни Володимирівни

                                                      1969 року народження,

                                                                 заступника директора з НВР

                                                                    Виноградненської ЗОШ I –II ст.

  
   Броцька І.В. працює на освітянській ниві 20 років, 7 з них  - заступником директора з НВР Виноградненської ЗОШ I –II ст. За час роботи Інна Володимирівна стала висококваліфікованим спеціалістом своєї справи. Професійна та методична підготовка Інни Володимирівни знаходиться на високому рівні.

     Слід зазначити, що Інна Володимирівна знаходиться в постійному пошуку ефективних методів і прийомів інтенсифікації і оптимізації навчально – виховного процесу, володіє інноваційними освітніми методиками й технологіями, використовує і поширює їх елементи в професійному середовищі, володіє широким спектром стратегій  навчання. Заступник директора Броцька І.В. намагається активно впроваджувати такі форми і методи організації НВП, які забезпечують максимальну самостійність навчання учнів. У своїй  роботі Інна Володимирівна керується принципом  втілення в роботу науково  – методичних новинок, бере активну участь в поширенні передового педагогічного досвіду, надає постійну практичну допомогу педагогічним працівникам школи.

      Інна Володимирівна  вміє переконувати і відстоювати свою думку. В роботі з вчителями створює творчу, доброзичливу атмосферу. Інна Володимирівна бере участь у роботі районного МО вчителів німецької мови, передає свій досвід молодим вчителям, виступає з доповідями, проводить відкриті уроки, готує учнів до участі  в МАН та учнівських олімпіадах.

      У 2007 році Броцька Інна Володимирівна проводить семінар заступників директорів шкіл. «Впровадження інноваційних технологій в НВП», у 2009 році бере активну участь в аналогічному семінарі директорів шкіл району.

      Інна Володимирівна  користується повагою колег, учнів, сільської громади. Їй притаманні такі якості як чесність, порядність, принциповість.

Робота з учнями

з ознаками

обдарованості в умовах

сільської малокомплектної школи

                                                                    виконала:

вчитель німецької мови

Броцька І.В.

Виноградне – 2009

Понятійний апарат:

Геніальність – найвищий ступінь розвитку обдарованості людини в багатьох галузях діяльності, яка може випереджати досвід людства на кілька поколінь і тому часто визначається нащадками генія.

Здібності –індивідуальні особливості, що дають змогу за сприятливих умов  більш успішно оволодівати певною діяльністю, розв’язувати певні завдання.

Інтелект – здібність мислення, раціонального пізнання, розум..

        Нахили – це здібності, які підкріплені інтересом до певних видів діяльності.

       Обдарований – який має великі природні здібності, здібний, талановитий.

       Талант – здібність до чогось; уміння робити щось.

        Головний закон усіх змін – творчість. Головне завдання школи – всебічний розвиток людини як особистості та  найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних рис громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня.

 Складові творчої активності особистості:

-         допитливість, творча зацікавленість характеризують стійку потребу особистості в знаннях. Критеріями оцінки є кількість запитань за одиницю часу, їхній характер і сутність, прагнення зрозуміти суть питання;

-         почуття захопленості, емоційне піднесення. Критеріями оцінки  є ступінь і частота прояву рис;

-         прагнення до творчих досягнень, прагнення не зупинятись на досягнутому;

-         прагнення до лідерства визначається в творчій діяльності, ініціативі. Критеріями оцінки є ступінь і частота проявів рис;

-         прагнення до високої оцінки своєї роботи. Критерієм оцінки є те, як учень переживає невдачі, як реагує на захоплення, оцінки своїх досягнень;

-         почуття обов’язку, відповідальності під час виконання творчого завдання.

Критеріями оцінки є ступінь обов’язковості, відповідальності учня перед колективом під час виконання творчого завдання, а також те, наскільки особисті інтереси підпорядковані громадським;

-         особисту значущість творчої діяльності характеризують прагнення учня, його установки. Критеріями оцінки є рангове місце конкретної творчої діяльності в системі ціннісних орієнтацій особистості;

-         прагнення до самоосвіти, саморозвитку творчих здібностей;

Характеризується сукупністью внутрішніх спонукань, установок особистості. Критеріями оцінки цієї риси є наявність і характер деталізації плану самоосвіти і самовиховання, здібностей учнів та рівень прояву бажання, прагнення до його здійснення.

    Загалом роботу з пошуку учнів з ознаками обдарованості сплановано за наступною схемою:

                                                 

Загальновідомо що діти не народжуються працелюбними, гуманними чи жорстокими, здібними чи бездарними, а стають такими  за певних умов їхнього життя й виховання.

  Ось приходить до школи маленька дитина, її відразу оточує гомінкий, великий і складний світ. Перед педагогічним колективом школи стоять багато завдань щодо виховання і навчання дитини. Одне з найважливіших – активізувати учнів, забезпечити їхній творчий розвиток. Суспільство без високого рівня освіти не має майбутнього. Одним із наших завдань є відтворення інтелектуального потенціалу народу, тому мета нашої праці – домагатися, щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування – радісним та корисним. Особлива увага приділяється індивідуальному підходові до кожної дитини задля розкриття її задатків і здібностей, створенню умов для реалізації здібностей і таланту.

  Але процес стимулювання творчої активності не повинен мати вигляд ланцюжкової реакції: спочатку здобування знань, потім розвиток творчих здібностей і наполегливості безпосередньо в процесі діяльного утвердження. Адже ця триєдина система і є засобом самореалізації: навчаючись, здобуваючи міцні знання, дитина виховується, розвивається, формується як ініціативна, наполеглива, творчо активна, самостійна особистість.

  Питанню розвитку творчо активної особистості приділяв велику увагу                                       В.О. Сухомлинський, який стверджував, що творчість є діяльністю, у яку людина вкладає немовби частину своєї душі. І чим більше вона вкладає, тим багатшою стає душа. Можливості для творчості безмежні. Шкільна творчість починається зі слова:

«Творчість учителя, думка, утілена в художнє слово, є іскоркою, що запалює вогник дитячої творчості. Завдяки цій творчості діти стають чутливими до найтонших засобів впливу – до слова і краси».

Типи обдарованості.

Учитель повинен знати типи обдарованості, бо для дітей із різним типом обдарованості потрібний різний підхід, різні системи роботи.

Знання типів обдарованості потрібні, щоб:

по – перше, правильно оцінити можливості дитини й допомогти їй у вирішенні її проблем, правильно орієнтувати її у виборі професії;

по – друге, не знаючи типів обдарованості, деяких із них можна просто не помітити, приймаючи своєрідність розумової й творчої діяльності дитини за її недисциплінованість чи навіть дивацтва.

   Обдарованість завжди розвивається на основі улюбленої дитиною діяльності.

Якщо ви бачите в дитині яскраві, стійкі інтереси до якоїсь діяльності, це завжди знак, що в неї може бути виявлений той тип обдарованості.

1.     Найлегше вчителеві розпізнати інтелектуальний  тип  обдарованості. Саме таких дітей учителі називають «розумниками», «світлими головами» й «надією школи». Ці учні мають міцні, глибокі знання, дуже часто вміють самостійно їх отримувати – самі читають складну літературу, можуть критично поставитися до тих чи інших джерел. Учні цього типу обдарованості точно й глибоко аналізують навчальний і пізнавальний матеріал, нерідко схильні до філософського осмислення його.

Високий інтелект, розвинутий розум дозволяють їм із легкістю засвоювати різні предмети, однак різне ставлення цих учнів до шкільних предметів і, відповідно, до вчителів призводить до того, що з одних предметів вони навчаються блискуче, а з інших – ні.

   Можна  визначити 2 основних підтипи інтелектуальної обдарованості:

-         загальні розумові здібності;

-         здібності в спеціальній галузі знань;

Успішність інтелектуально обдарованих учнів не завжди збігається з рівнем їхніх здібностей: серед інтелектуалів є блискучі учні, і ті, що мають середній чи низький рівень із деяких предметів.

2.     Другий тип обдарованості «академічний». Для дітей цього типу обдарованості теж характерний досить високий інтелект, однак на перший план виходять особливості їхньої пізнавальної сфери (мислення, пам’яті, уваги) такі, що роблять навчання для них досить легким, а іноді приємним.

    У деяких випадках вчителеві важко розрізнити інтелектуальний і академічний тип обдарованості. Однак для учнів інтелектуального типу характерні більша самостійність і критичність розуму.    

3.     Художній тип обдарованості вчителеві виявити теж не складно. Він виявляється в художній діяльності. Учитель повинен бачити ці здібності, сприяти їх розвиткові й у разі дійсно високого їхнього рівня подбати про те, щоб така дитина потрапила до відповідного фахівця, котрий міг би професійно з нею працювати.

4.     Креативний тип. Головна особливість – нестандартне мислення; особливий часто не схожий з іншими погляд на світ.

Цей тип обдарованості складно виявити в шкільній практиці, тому що стандартні шкільні програми не дають можливості цим дітям виявити себе.

Більше того, учителі, незважаючи на всі заклики до творчості, не розуміють, а іноді й знедолюють  цих учнів, тому що вони майже завжди дуже складні в шкільному житті, їхня підвищена незалежність у судженнях, повна зневаги до умовностей (зокрема в побуті) та авторитетів створюють для вчителів у роботі з такими учнями великі проблеми. Дуже часто учні з цим типом обдарованості не надто добре вчаться. Для того є багато причин: і знижена мотивація до засвоєння  (придумати їм буває легше, ніж засвоїти готове),і свій, іноді дуже вигадливий, пізнавальний світ, у якому не завжди є місце для шкільних уроків.

     Для того щоб побачити справжні творчі здібності цих учнів, їм потрібно пропонувати особливу діяльність, яка припускає й активно передбачає вияв їхньої самобутності, незвичайного бачення світу,  нестандартні теми творів, особливі творчі завдання чи дослідницькі проекти.

    Щоправда і вчитель, щоб оцінити оригінальність, нешаблонність цих дітей, повинен мати і сам якщо вже не креативність, то хоча б достатню широту поглядів, відсутність жорстоких стереотипів у мисленні та роботі.

 5.   Ще один тип обдарованості, який учителю порівняно легко побачити, але дуже й дуже нелегко приймати саме як вид обдарованості, - це так звана лідерська, або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, керувати ними. Лідерська обдарованість, на думку багатьох дослідників, передбачає досить високий рівень інтелекту, однак поряд із цим необхідна і добре розвинена інтуїція, розуміння почуттів і потреб цих людей, здатність до співпереживання, у багатьох випадках у людей з цим типом обдарованості спостерігається і яскраве почуття гумору, яке допомагає їм подобатися іншим людям.

     Існує багато варіантів лідерської обдарованості. Є емоційні лідери, своєрідна «жилетка» для кожного, з ними радяться, їх люблять, їхня думка в багатьох випадках є вирішальною. Є лідери дії – вони вміють приймати рішення, важливі для багатьох людей, визначати мету і напрямок руху, вести за собою.

     На жаль, у багатьох школярів із вираженими лідерськими здібностями інтерес до шкільного навчання недостатній, і їхні неабиякі можливості реалізуються в діяльності, не тільки далекій від школи, а іноді й прямо з нею протилежній. Таких учнів учителі часто розглядають як пересічних хуліганів.

    Це викликає відповідне негативне ставлення з боку учнів та ще більше ускладнює проблеми і цих учнів , і їх учителів. Потрібна спеціальна, іноді тривала і складна робота, щоб повернути таких учнів обличчям до школи.

6. Психомоторна або спортивна обдарованість.

  Одразу слід зазначити, що поширена думка про знижені розумові здібності у спортсменів не відповідає дійсності. Численні дослідження засвідчили, що у видатних спортсменів значно вищі від середніх інтелектуальні можливості – це стосується навіть таких, здавалося б, далеких від інтелекту видів спорту, як важка атлетика чи футбол.

  Не випадково, що багато спортсменів, залишивши спорт, стають письменниками (Барій Власов), вдалими бізнесменами (Пеле) і, звичайно ж, талановитими педагогами (Ірина Родніна). Хоч учні зі спортивною обдарованістю зовсім не часто добре вчаться. Це пов’язано насамперед із браком часу та належного бажання.

  Якщо ж в учнів, які захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, то вони, як правило, можуть чудово навчатися.

   Важливим джерелом творчості як самовираження особистості є слово.

  Тому і вводяться на додаткових індивідуальних заняттях вправи по римуванню, адже відомо, що діти краще засвоюють матеріал в римованій формі. Вчителі, які готують до олімпіад, склали рекомендації для роботи з обдарованими учнями для інших вчителів.

Олімпіади з німецької мови

Навчальний рік	Учасник, клас	Місце в районі
1999 – 2000	Руднєва А. ( 8 )	III
2000 – 2001	Руднєва А. ( 9 )	II
2001 – 2002	Білик Д. ( 10 )	III
2002 – 2003	Козакова Ю. ( 9 )	III
2003 – 2004	Юрченко Ю. ( 9 )	III
2004 – 2005	Кухарчук І. ( 9 )	II
2007 – 2008	Смоліна К. ( 9 )	III
2008 - 2009	Хімій А. ( 8 )	II
2009 – 2010	Броцька Д. ( 9 )	III
2010 – 2011	Сизоненко М. ( 8 )	III
2011 - 2012	Сизоненко М. ( 9 )	III

    Неабияке місце в духовному житті дітей посідає драматична творчість, яка розкриває акторські здібності, уміння володіти собою ( інсценізації казок для молодших школярів, вправи – пантоміми на уроках).

   У школі створено банк даних обдарованих дітей, зберігаються грамоти учнів (ксерокопії), - учасників МАН, переможців районного етапу олімпіад; у школі створено стенд «Гордість школи», де вміщені дитячі фотографії.

  Особливо приємно батькам, які з цікавістю шукають фото своєї дитини і з гордістю розглядають їх.

  Образотворче мистецтво – могутній засіб самореалізації дитини. Через різні кольори на папері є можливість зазирнути в духовний світ дитини. Саме тому учні в деяких класах з натхненням працюють, створюючи проекти «Меню мого ресторану», «Німецькі прізвища моїх односельців».

  Учні 8 – 9 класів, що мають ознаки обдарованості, працюють над власними портфоліо, саме це дає можливість нам нестандартно підходити до тематичних атестацій.

   Приділяється увага науково – дослідницькій роботі з німецької мови. Протягом 2-х років виходимо на захист робіт МАН, досліджуючи походження назв сіл нашої місцевості, вплив звичаїв і традицій німецьких колоністів на сьогодення села.

                                            Участь у МАН

навчальний рік	секція	учасник	місце
2008 – 2009	німецька мова	Броцька Дар’я	V
2009 - 2010	історичне краєзнавство	Броцька Дар’я

Всі чинники впливають на загальний рівень НВП.

Робота з талановитими чи здібними учнями велике щастя, але й велика відповідальність. Деякі з цих порад – результат особистого практичного досвіду, а дещо – загальновизнана практика.

По – перше, ставитись до дітей з ознаками обдарованості спокійно, врівноважено.

По – друге, постійно підсилюйте інтерес учнів до нового.

По – третє, створюйте проблемні ситуації, які потребують різностороннього рішення, прогнозування, ставте багато проблемних запитань.

По – четверте, завжди підтримуйте думки учнів, наголошуйте на їх значущості,

важливості.

Творячи, діти мають можливість відчувати себе, залишатися наодинці з собою, а виражаючи себе, - ростуть, пізнають прекрасне навколо себе і самі створюють його. Найбільша таємниця життя – людина. А одна з найглибших таємниць людини - творчість.

 Ось чому так важливо побачити в дитині цей дар, підтримати його й допомогти утвердитися, допомогти зрозуміти, що творчість – щасливий дар душі. Вона спонукає до пізнання самого себе, вираження власного «Я», утвердження себе як особистості. 

Про оцінювання учнів,

обсяги і зміст домашніх завдань

Виконала:

вчитель німецької мови

Броцька І.В.

             Закінчилися літні канікули. Немає людини, яка б не намагалася відвідати школу в День знань. Учні поспішають зустрітися з однокласниками ( а деякі, - не  повірите , - навіть чекають зустрічі зі своїми  вчителями!). Батьки ведуть дітей на врочисту лінійку, поспішають – хвилюються колишні дошкільнята, а тепер горді першокласники. І звичайно ж, не обходиться осіннє свято без бабусь - дідусів. Уся родина в зборі! Як на Новий рік! Ось, власне, це і є початок нового, тільки не календарного, а навчального року.

     Але свято на те і свято, щоб його зміняли будні. Важкі підручники, не під’ємні портфелі. Повторення вивченого матеріалу й пов’язаний  із цим благородний жах:                « Як я міг(або могла) усе це забути! Геть усе! Безповоротно!»А домашні завдання, які перші два місяці здаються китайською грамотою? Сидиш у дома перед розгорнутим підручником: рядки стрибають, розпливаються, міняються місцями. Зошит розгорнути боїшся, оскільки тоді доведеться щось писати, а що писати – не знаєш!

      Але якщо в шкільних стінах учень піднімається тернистим шляхом пізнання самостійно, то вдома, як правило, знайдеться порадник в особі бабусі, дідуся, мами, тата, старшого брата або сестри, сусіда, який випадково завітав, тощо. Досить часто виконання домашнього завдання стає спільним, а найчастіше й власне творчістю всієї родини. Жодні батьківські збори не обходяться без побажань батьків стосовно навчального навантаження в школі. І чим більше батьків  на зборах, тим, відповідно, більше побажань. В остаточному підсумку все зводиться до двох діаметрально протилежних думок:

     1) Моїй дитині задають занадто багато. Домашні завдання звичайно перевищують обсяг роботи, виконаної в класі. Дитина приходить додому в чотири – п’ять ( і де тільки її носить), ми приїжджаємо додому пізно. Поки вечеря та відпочинок, уже й спати час. Сидимо над «домашкою» до півночі, а назавтра із червоними очима знову до школи за новою порцією завдань. Щодня по шість уроків! Дожилися: навіть із музики потрібно вчити біографії композиторів! А коли контрольна робота з математики, хіба можна задавати вправи з української і англійської мов? Мені не потрібний вундеркінд, побережіть дитяче здоров’я. Дитина перевантажена! Вимагаємо уваги й порозуміння! Свободу Юрію Дєточкіну! Свободу попугаям!

   2) Моїй дитині практично нічого не задають.

Вона виконує уроку за двадцять хвилин, а потім цілісінький день не знає, чим зайнятися. Ваші рівняння вона клацає, як насіннячка. Досі задавати дурниці й легкотню! Продумайте індивідуальні вправи для мого чада, чому ми повинні плентатись разом із усім класом, коли можемо мчати вперед і все складати екстерном? Дитині нудно і не цікаво. Зрештою, діти в школу ходять учитися або відпочивати? Учителі вчать або розважають?

      Спробуємо разом відповісти на запитання: «Яким повинне бути домашнє завдання і як його виконувати?» При цьому враховуватимемо як об’єктивні фактори, тобто чіткі методичні вимоги, так і суб’єктивні моменти, до яких можна віднести інтереси й здібності дитини, особливості сімейного укладу й багато чого іншого.

      Умовний обсяг домашнього завдання не повинен перевищувати третини роботи, виконаної в школі. Не варто розуміти дану вимогу буквально. Приходить мати учня з робочим зошитом сина й вимагає відповіді від учителя: чому в класі діти записали всього кілька рядків, а домашнє завдання за обсягом перевищує половину сторінки! Учитель на уроці може запропонувати дітям лекційний матеріал, усні ігри, що розвивають. Урок може проходити в формі евристичної бесіди, містити в собі роботу з перфокартами, іншим роздавальним матеріалом, міні – летучками, діти можуть працювати з тестами, аудіо-, або відеозаписами, переглядати слайди, спостерігати за дослідами… Та є чимало форм роботи, що не потребують письмової фікції й при цьому не менш ефективних?  Додому ж учитель може запропонувати письмову вправу, що дозволяє закріпити засвоєний  у класі усний матеріал.

        Як же визначити третину обсягу класної роботи? Тільки за часом. Мається на увазі, що загальні, витрати на виконання домашніх завдань з усіх предметів не повинні перевищувати третини того часу, що дитина проводить у школі. Чотири – п’ять годин навчання – близько півтори години самостійної роботи вдома.

 Ось тут і розпочинаються основні складності. Пам’ятаєте, як у посібнику з експлуатації будь якого приладу вказують неполадки, що найчастіше зустрічаються, і пропонують оптимальні шляхи їх усунення? Користуючись особистим педагогічним адміністративним досвідом, я постараюся такої ж форми надати проблемам, що виникають під час виконання домашніх завдань, і запропонувати варіанти їх розв’язання.

Проблеми	На що звернути увагу
1. «З ранку школа, потім обід, потім гуртки, секції, додаткові завдання. Приходить дитина втомлена, а тут ще й уроки. А відпочивати коли?»	- Чи не занадто дитина задіяна вами в другу половину дня? Усього все одно не встигнути. І не варто забувати, що гарна школа дасть необхідний загальний рівень у всіх галузях знань і творчості. Гурток або секція за інтересами необхідні тоді, коли в дитини є явно виражений інтерес або здібність до такого виду самореалізації. У моїй практиці був випадок, коли дуже здібна , усебічно розвинена дитина взяла прекрасний старт у початковій школі. Горді батьки пропонували їй всі нові й нові види додаткових робіт: заняття з музики, танці, шахи, іноземні мови. Кілька років у такому темпі значно підвищили стомлюваність, знизили швидкість сприйняття й відтворення інформації. У навчанні створена була ситуація неуспіху. Хто від цього виграв?! - Якщо дитина не зайнята в другу зміну, а часу однаково недостатньо, переконайтеся, що день спланований правильно. Можливо, необхідний більш чіткий або змінений розпорядок дня. Спробуйте пожити за годинником, поки не ввійдете в ритм.
2. « О п’ятій вечора я саджаю дитину за уроки. Не підводячи голови, вона працює до півночі. І все одно не встигає зробити й половини!»	-         Дозвольте мені заглянути в дитячу кімнату й, злегка перебільшуючи, проілюструвати процес виконання домашньої роботи. -         О п’ятій ви починаєте сізіфову працю, щоб усадити сина або дочку на робоче місце .Знаходиться тисяча причин, за якими негайно приступити до виконання домашки ніяк не можна: недоглянутий фільм, не зіграний квест, недоїдений кекс, головний біль тощо.     Нарешті, дитина сидить за столом. Стіл неприбраний, так працювати не можна. Разом ви за п’ятнадцять хвилин абияк наводите порядок, але тут з’ясовується, що підручник забуто в школі. На щастя, через півгодини знаходиться запасний, але починаються пошуки зошита. На жаль, у щоденнику завдання не записане. Ви або дитина телефонуєте однокласникам чи вчителям у пошуках заповітного номера або параграфа. Потім потрібно випити чаю, оскільки в горлі пересохло. Потім потрібно знайти лінійку, олівець, ручку… О сьомій ви полегшено зітхнули, тому що дитина написала, нарешті: « П’яте вересня. Класна робота». Потім замалювала коректором слово «класна» й надряпала «домашня». Ви вже не звертаєте уваги на те, що це зошит із російської мови. Хвилин через п’ ятдесят ваша дитина виходить із дитячої кімнати. Їй терміново потрібно в туалет. Це святе! Ви заглядаєте в зошит і бачите: « П’яте вересня. Класна робота».І все. Ви звірієте й вирішуєте зайнятися особисто. За вікном темно. Усім хочеться спати. Матеріал в голову не лізе. Аж тут  з’ясовується , що завтра за розкладом узагалі немає української мови й уся праця даремна… - Поки дитина не навчиться працювати в чіткому навчальному ритмі, поки не досягне необхідного рівня самоорганізації, вона  завжди буде годинами «працювати» там, де вистачило б двадцять хвилин.
3. «Матеріал занадто складний , допомогти дитині не можу. Чим вони там у школі займаються? Іде з порожньою головою, повертається з такою самою! Сидить над уроками, а зробити нічого не може – не засвоїв; говорить , що не пояснювали»	-         Дійсно, запорука швидкого й акуратного виконання домашньої роботи полягає в якості засвоєння навчального матеріалу в школі. Домашнє завдання, як правило, лише закріплення вивченого матеріалу. Багато в чому процес розуміння нового залежить від професійних і людських якостей учителя. Але в ланцюзі «учитель – учень» обидві ланки повинні працювати з максимальною віддачею як на передачу, так і на прийом. Не варто звинувачувати вчителя в усіх смертних гріхах, якщо ваша дитина недостатньо якісно засвоює навчальний матеріал. Адже такі якості, як допитливість, здатність до самоконтролю, цілеспрямованість, працьовитість, працездатність розвиваються в ранньому віці, насамперед, у родині. Учитель не клоун. -         Зацікавити можна дитину допитливу. Інертний, байдужий учень, як би не намагався вчитель, знайде для себе більше цікавого за вікном, ніж на уроці.
4. « По шість уроків на день! Немислимо! І з кожного – домашнє завдання. З історії – три параграфи, з географії – два плюс контурні карти, реферат з музики. Алеж ще й основні предмети вимагають уваги!»	Давайте зазначимо відразу, що «неосновних» предметів у шкільній програмі немає. Від учителя образотворчого мистецтва, музики, хореографії, фізичного виховання потрібно не менше професіоналізму, ніж від фізика, математика, філолога. Та ще потрібний талант і певний рівень творчої майстерності. Не кожен словесник, наприклад, може похизуватися власною літературною спадщиною. А де ви бачили вчителя – художника, який сам не малює картини?   Проблема в тому, що недостатньо рівномірно розподілено в родині навчальне навантаження на весь робочий тиждень. По історії три параграфи? А скільки уроків історії на тиждень? Два. У вівторок, наприклад, і в п’ятницю. Якщо дитина любить читати, то підручники з історії, географії, зоології перетворюються в захопливі художні книги. Як говорила Герміона, подруга Гаррі Потера, «для легкого читання».У п’ятницю, по приходу зі школи, учень прочитав один параграф? Ні. У суботу книгу розгортав? Ні. У неділю, звичайно, відпочивав. І правильно. Хоча,  прочитати параграф з історії – хіба не відпочинок? А в понеділок схопився за географію, історію, музику разом. Та ще згадав про англійську, літературу й математику. До речі, про літературу. Чи весь список української, російської й зарубіжної літератури був прочитаний дитиною влітку? Ні? Спочатку круїз, а потім у село до дідуся? А там читати не можна було? Але ж прочитати доведеться, якщо ми хочемо домогтися навчальних результатів. І все навантаження лягає на навчальний рік, змішується з поточним обов’язковим навантаженням, і в результаті – проблема.
5. « Моя дитина недостатньо завантажена. Вона може розгубити здібності, заледащіти, вийти з робочого ритму!»	Є навчальна програма. Учитель планує уроки й закріплення таким чином, щоб до кінця навчального року програма була засвоєна. Поспіх гарний самі знаєте коли. Перевірте правильність і глибину засвоєння виконаної роботи. Пишайтесь, якщо ваша дитина засвоює все набагато швидше за своїх однолітків. Такі її індивідуальні здібності, такий її інтелектуальний робочий ритм. Таким натурам завжди властиве певне ледарство розуму: усе швиденько зробив – гуляй сміливо. Вам подобається бачити дитину, яка длубається над уроками? Якщо вона все встигає зробити в найкоротший термін й у повному обсязі, навіщо «вважати» її рутинною додатковою роботою. Вона сама знайде собі заняття, більше для її допитливого розуму. Добрим доповненням до шкільної програми можуть стати гурток, секція, факультатив. Але не переборщіть ( див. проблему №1).

   Керуючись наказом МОНУ № 119 – 651 від 29.10.07 «Про обсяг і характер домашніх завдань учнів ЗНЗ можемо зазначити, що «основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо».

  Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:

-         розуміння учнями поставлених перед ними  навчальних завдань;

-         врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, їхніх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань;

-         формування загально навчальних умінь і навичок;

Раціональна організація виконання домашніх завдань сприятиме збереженню здоров’я учнів , високого рівня функціонального стану їхнього організму протягом дня.

  «Згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання ЗНЗ, та організації НВП ( Сан ПіН 5.52.008 – 01), у 1класі домашнє завдання не задаються. Обсяг домашніх  завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2 класі 45 хв; у 3 класі – 1год.10хв.; у 4 класі – 1год 30хв.; у 5- 6 класах – 2,5 години.; у 7- 9 класах – 3 години.

  Місце подачі домашнього завдання може бути на будь - якому етапі уроку.

  Не допускається подача домашнього завдання під час чи після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки воно в повній не фіксується дітьми.

  Чи завжди ми так чинимо? Разом з психологом проведено діагностику серед учнів                    – 9 класів, основним завданням було вияснення часу, який учні затрачують на підготовку до уроків.

   Результати наступні: 7 клас – в середньому 3,2  години, 8 клас – 4 години;                            9 клас 50 хв. – 4,5 години.

Зрозуміло, що не всі дані цілком відповідають дійсності, але все ж таки…

  Задля усунення перевантаження учнів під час уроку слід максимум уваги відвести продумуванню кожного етапу. Відвідуючи ваші уроки, можу відзначити, що рівень підготовки вчителя до уроку, виваженість і доцільність етапів знаходяться на доброму методичному рівні. Все ж зазначу, що недостатню увагу приділяємо завершальному етапу уроку.

      Конструюючи урок, учитель зазвичай не надає великого значення одному із його вкрай важливих етапів – підбиттю підсумків. У кращому випадку, перед дзвінком учитель запитує учнів,  чи всі зрозуміли матеріал, чи впоралися з домашнім завданням? Усі, поспішаючи на перерву, ствердно кивають головами, погоджуються з тим, що урок був цікавим, що вони довідалися багато нового. Але варто тільки попросити конкретизувати, що саме запам’яталося, що саме засвоєно – як відразу з’ясовується, що  багато хто з учнів не спроможний зв’язати свої думки в осмислене речення. А що буде через кілька годин, днів? Чи варто деталізувати та продумувати все до дрібниць на кінцевому етапі уроку, чи, можливо, краще розв’язати ще одну задачу, намагатися надолужити згаяний продуктивний час і ще пояснити матеріал дітям навздогін? Упевнена, що доцільнішим є вибір на користь завершальної частини уроку, і поясню чому.

    Підсумковий етап уроку є важливою складовою всього уроку, і вчитель повинен розуміти його вагомість, а отже, уміло залучати учнів до з’ясування змісту виконаного, рефлексії, тобто до можливості учасникам навчально – виховного процесу озирнутися на події, що відбулися, висловити власне ставлення до уроку, ще раз проговорити вивчене. Мета цієї частини уроку, на яку психологи рекомендують відводити близько 20% навчального часу, - згадати, з’ясувати, усвідомити, а можливо, й заново переосмислити основні компоненти навчальної діяльності, висловити почуття.

 Отже під час підсумкової стадії уроку варто:

-         з’ясувати зміст опрацьованого матеріалу;

-         порівняти реальні результати з очікуваними;

-         проаналізувати одержані відомості;

-         зробити висновок;

-         за необхідністю скорегувати засвоєне, висловлювати почуття, скласти план подальших дій.

   У підсумковий етап уроку психологи радять включати рефлексію. Рефлексія передбачає розмаїття її форм і прийомів, вона не обов’язково може бути тільки вербальною. Це можуть бути і рисунки, і схеми, і графіки тощо. Якщо цьому етапу уроку вчитель постійно приділяє належну увагу, то він зможе домогтися реальних результатів: висловлення учнями ідей, гіпотез щодо майбутньої діяльності.

    Пропоную вашій увазі перелік запитань, якими користуються під час підбиття підсумків уроку. Можливо, вдумливий читач візьме їх за основу для власної діяльності. Проте не варто всі перелічені запитання застосовувати на кожному уроці, залежно від теми й мети вчитель може вибірково звертатися до тих чи інших.

        «  1. Порівняйте свої знання на початок уроку й наприкінці. Чи спостерігаєте ви динаміку?  Проаналізуйте, чому це так.

         2.  Скажіть, хто більше доклав зусиль під час уроку – учитель чи учень? Проаналізуйте, чому це так

         3.  Чи отримали ви задоволення від власної праці? Чи  вичерпали свої можливості? Чи є бажання повторити сьогоднішні відчуття?

         4.  Розвитку яких рис характеру сприяв урок (самостійності, спостережливості, відповідальності тощо)?

         5.   Чим ви незадоволені? Що було недоцільним? Що слід змінити?

         6.   Що вам найбільше сьогодні вдалося, що запам’яталося?

         7.   Які пізнавальні процеси були задіяні на уроці найбільше ( мислення, пам’ять, увага, уява, інше)

         8. Якого життєвого досвіду ви набули ( володіти собою, захищати свої знання, бути впевненим у собі, правильно поводитись у нестандартних ситуаціях тощо)?

        9.Охарактеризуйте свій емоційний стан протягом уроку
( хвилювалися, боялися, дивувалися, зосереджувалися) та наприкінці уроку

( задоволені, виснажені, упевнені, раді, втомлені, успішні)»

        Залишився ще один важливий аспект: об’єктивне оцінювання ЗУН. Спочатку визначилось, що під об’єктивним оцінюванням будемо розуміти особливий вид діяльності з установлення цінності (рівня) досягнутого учнем.

     Як бачимо, реально існуюче оцінювання у школі стосується дуже багатьох сторін, а офіційно оцінюванню підлягають тільки знання й уміння учнів, для чого й визначена обов’язкова форма фіксації результату оцінювання у вигляді п’ятибальної системи оцінок. Але оцінюючи знання чи вміння, учитель не може виключати впливу на цю оцінку вже наявних у нього оцінок інших сторін, властивостей та якостей цього ж учня, від чого в оцінці і з’являється так званий суб’єктивний елемент. Така оцінююча діяльність не тільки призводить до необ’єктивних оцінок, а й породжує «важкі педагогічні явища». «Наші способи оцінки учнів, - у свій час відзначав С.Шацький, - є досить грубими… на практиці ми дуже часто до оцінки роботи учня приєднуємо й цілу низку суджень, що стосуються його уваги, старанності, ліні, тупості тощо. За допомогою цих оцінок, для яких…немає достатніх основ, ми даємо привід для створення досить важких педагогічних явищ».

     Із цього можна зрозуміти, що якщо людина здійснює навчальну діяльність і сама ж виконує оцінюючу діяльність досягнень своїх учнів, то усунути суб’єктивізм не тільки важко, а й неможливо. Як би не підсилювались вимоги до вчителів в об’єктивній оцінці, вони не можуть змінити становище, тому що можливості людини, яка виконує діяльність учителя, не безмежні. Отже, проблема об’єктивного оцінювання в рамках сформованої системи навчальної діяльності (навчання) не розв’язана.

     Оцінююча діяльність не зазнала істотних змін: учитель оцінює своїх учнів, не маючи для цього жодних інструментів, і десятки мільйонів суб’єктивних оцінок, що не мають «достатніх основ», панують у шкільній системі наших днів точно так само, як і кілька століть тому. Незважаючи на настільки безвихідне становище, нам хотілося би запропонувати рішення проблеми об’єктивного оцінювання, якого ми дійшли в результаті практичної роботи.

     Але спочатку визначимося з тим, що будемо розуміти під оцінюванням, об’єктивним оцінюванням. Оцінювання в навчальній діяльності – це вид діяльності з установлення цінності досягнутого учнем. Саме встановлення цінності проводиться шляхом порівняння початкового рівня з досягнутим і досягнутого рівня з еталоном. Але щоби порівняти один рівень досягнутого з іншим рівнем, і щоб це порівняння мало об’єктивний характер, насамперед саме досягнуте треба виміряти, виміряти з використанням засобів, що містять заздалегідь установлені одиниці вимірювання. Отже, насамперед необхідна діяльність, у якій проводиться вимірювання досягнутого. А в оцінюючій діяльності порівнюються вже об’єктивно виміряні досягнення.

                                       Література

1. Закон України про загальну середню освіту // Освіта України. – 1999.

2. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. №33. – 2002.

3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти                                          // Інформаційний збірник МОНУ. – 2004. -№ 1-2. – С.5-29.

4. Про обсяг і характер домашніх завдань учнів ЗНЗ // Інформаційний збірник МОНУ. – 2007. -№ 34 - 35. – С.39 - 41.

5. Биков І.В. Виконуємо домашнє завдання // Відкритий урок. – 2011. № 4.                                     – С. 22 – 24.

6. Руденко В.О. Про кінець уроку замовимо слово  // Відкритий урок. – 2011. № 3.                       – С. 31 – 33.

7. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: «Основа», 2003.

8. Тіторов Д. Як оцінювати навчання Відкритий урок. – 2009. № 10. – С. 22 – 28.

  

Результативність  роботи Броцької І.В.

2008- 2009 навч.рік

Підготувала до участі в МАН у м. Запоріжжя по спеціальності «Німецька мова» ученицю 8 кл. Броцьку Д. (5 м).

Учениця 8 кл. Хімій А. зайняла III місце в районній олімпіаді з німецької мови.

Броцька І.В. взяла участь у районному семінарі директорів на базі школи з презентацією «Інноваційні технології в управлінні школою».

2009- 2010 навч.рік

Броцьку І.В. нагороджено грошовою премією в розмірі 1000 грн. за високі показники в роботі та  з нагоди Дня Вчителя.

Учениця 9 класу Броцька Д. під керівництвом Броцької І.В. захистила роботу МАН у М.Запоріжжя з історії рідного краю.

Творча група вчителів школи взяла участь у методичній виставці « Освіта Запорізького краю – 2010р».

Учениця 9 класу Броцька Д. посіла III місце в районній олімпіаді з німецької мови.

2010- 2011 навч.рік

Учениця 8 класу Сизоненко М. посіла  III місце в олімпіаді з німецької мови в районі.

              2011-2012 навч.рік

Учениця 9 класу Сизоненко М. посіла ІІІ місце в олімпіаді з німецької мови в районі.

            

             2012-2013 навч.рік

Учениця 9 класу Капустинська Т. посіла ІІІ місце в олімпіаді з німецької мови в районі.

2013-2014 навч.рік

Учениця 8 класу Новікова О. посіла ІІІ місце в олімпіаді з німецької мови в районі.